Готовый перевод Redemption for Non-Human Villains / Спасение злодеев-нелюдей: Путь к искуплению: Глава 17

— Брате, це твої друзі?

Лу Лі підняв погляд у бік голосу. Це була двоповерхова будівля, зведена на високому дереві; якесь вікно невідомо коли відчинилося, і звідти виглядав ельф — її довге золоте волосся було заплетене в косички, а в зачіску вплетено безліч яскравих квітів.

Лайэр з усмішкою відрекомендував її:

— Мілі, це Лу Лі, спадкоємець Клану Оленей.

Ельфійка перед ним була надзвичайно красивою, і Лу Лі ледь не задивився на неї. Почервонівши, він пробурмотів:

— Привіт, мене звати Лу Лі.

Мілі змахнула пальцем, і яскравий вінок вилетів із вікна прямо до Лу Лі:

— Мене звати Мілі, я його молодша сестра. Цей вінок я щойно сплела, прийми його як подарунок на знак нашої зустрічі.

Лу Лі мимоволі простягнув обидві руки й підхопив вінок. Густий квітковий аромат ударив у ніч; міцний обідок був густо засаджений яскравими квітами, серед яких навіть траплялося кілька пелюсток із п’ятьма різними кольорами. Лу Лі вперше бачив такі квіти:

— Дякую за вінок, він мені дуже подобається. — Сказавши це, він обмацав свої кишені й вибачливо додав: — Я прийшов занадто поспіхом і нічого не взяв із собою, але наступного разу обов’язково віддячу тобі подарунком.

— Нічого страшного, — Мілі усміхнулася й недбало махнула рукою.

— Це Пятицветный цветок, що росте тільки у Клану Эльфов. — Щойно він договорив, Лайэр невдоволено кинув погляд на ельфійку біля вікна, ніби не схвалюючи вчинку сестри.

Пятицветный цветок мав п’ять пелюсток, кожна з яких відрізнялася за кольором і виливала ледь помітний пахощі. Лу Лі надів вінок на голову — він ніколи раніше не бачив таких дивовижних квітів.

Мілі перевела погляд, проігнорувавши брата, і, злегка посміхнувшись оленелюдину, запитала:

— Ти прийшов сюди тому, що дізнався новини про Соэра?

Лу Лі кивнув.

Під Божественним Деревом Старейшина эльфов сидів на колінах, склавши долоні й міцно заплющивши очі.

Побродивши думками з хвиليну, він опустив руки на землю і, низько вклонившись, промовив:

— Велике Божественне Дерево, Клан Эльфов ніколи не братиме участі в каральному поході.

*

Лин Тан тримала в руках порожню піалу, на дні якої осів чорний густий осад від ліків. Вона опустила очі на порцеляновий посуд, обличчя її застигло в неприродному виразі, але вона нічого не казала.

Лу Циньнянь чекав дуже довго, проте співрозмовниця мовчала. Нарешті він не витримав і запитав:

— Що ти хочеш сказати?

Лин Тан підняла погляд:

— Ліки Вашої Величності залишилися лише на один раз.

Лу Циньнянь: «……»

Це що, він має йти збирати трави? Згадавши, як минулого разу його кинули ловити медуз, він обережно промовчав.

Лин Тан трохи повагалася, витягла давно засохлу Пятицветный цветок і сказала:

— Ця лікарська трава є лише у Клану Эльфов.

Лу Циньнянь одразу ж впізнав цю квітку.

— Ти — Святой Сын Клану Эльфов, тобі буде легко дістати цю квітку. Тільки-но ти зможеш її принести, я зроблю все, що завгодно, — Лин Тан говорила твердо і дивилася на нього з серйозним виразом обличчя.

У руках Лин Тан тримала Пятицветный цветок. Ця квітка здатна знімати сотні отрут, і її єдиним недоліком було те, що вона не могла вижити в жодному іншому місці, крім Клану Эльфов, а після висушування майже повністю втрачала свої цілющі властивості.

Тому й не дивно, що кожного разу, коли він вивільняв свою вроджену прихильність, він не помічав жодних ознак життєвої сили в Алайхи. Він думав, що це через те, що він не є справжнім володарем тіла і не може повноцінно користуватися цією силою, а виявилося, що відвар, який пив Алайхи, не давав жодного ефекту і лише затягував час.

Лу Циньнянь запитав:

— Хто його отруїв?

Лин Тан спочатку не хотіла відповідати, але зустрінувшись поглядом зі спокійними очима ельфа, все ж вимовила кілька слів:

— ……Це імператриця. Про це Святому Сину краще запитати самого Імператора.

Почувши це, Лу Циньнянь більше не став її докучати. Дивлячись на ту квітку, він сказав:

— Навіть якщо я роздобуду Пятицветный цветок, це не допоможе. Ця квітка гине поза межами Клану Эльфов і надзвичайно швидко гниє; навіть висушена на сонці, вона втрачає свої цілющі властивості. Пятицветный цветок — дуже поширена рослина серед ельфів, що цвіте цілими гаями.

Подумавши трохи, Лу Циньнянь додав:

— Я раджу Алайхи вирушити до Клану Эльфов на лікування.

Лин Тан здивовано підняла голову. Вона перечитала всі медичні трактати і лише в одному із записів про Клан Эльфов знайшла згадку про траву, здатну вилікувати головний біль Алайхи. Клан Эльфов жив ізольовано від решти світу, і люди, яких вона відправляла туди, доклали неймовірних зусиль, щоб роздобути хоча б кілька рослин, які в результаті повністю засохли під час важкої подорожі на морське дно.

Вона й гадки не мала, що засохлі квіти виявляться абсолютно марними і лише погіршать стан хворого. Обличчя Лин Тан зблідло, вона навіть не помітила, коли саме ельф, що стояв поруч, кудись пішов.

Вийшовши звідти, Лу Циньнянь одразу повернувся до своєї спальні. Навіть коли вдень у двері постукав Сяо Го, він не вийшов — увесь день він просидів у кімнаті.

У кабінеті перед королем русалок стояв на колінах вартовий з Клану Русалок:

— Ваша Величносте, Старейшина эльфов уже прямує до морського дна і прибуде сюди десь завтра вранці.

Алайхи довго про щось роздумував, а за хвилину запитав:

— Хто ходив до Клану Эльфов?

Вартовий відповів:

— Спадкоємець Клану Оленей, Лу Лі.

Обличчя русалки похмурилось.

Знову той оленелюдин.

Наступного дня з самого ранку Лу Циньнянь піднявся з ліжка. Тим часом 009 нагадав, що прогрес виконання завдання досяг 40%, що його дуже здивувало, адже він розраховував щонайбільше на 20%.

Учора він цілий день розмірковував над завданням та справжніми намірами Алайхи, але так і не дійшов жодного чіткого висновку. Зрештою він просто заснув із твердим наміром запитати все особисто в Алайхи перед тим, як приймати рішення — бо наразі найкращим способом лікування було відправлення до Клану Эльфов.

Він піднявся, вийшов зі спальні та попрямував до кабінету.

— Увійдіть.

Лу Циньнянь повільно штовхнув двері кімнати. Їхні погляди зустрілися; він м’яко посміхнувся і підійшов до русалки ззаду.

— Тобі хоч трохи краще? — пальці Лу Циньняня лягли на маківку Алайхи. Найсильніший біль зазвичай нападав на Алайхи у вечірній час, а денні процедури лише приносили тимчасове полегшення — справжній результат можна було оцінити лише пізньої ночі.

— ……Значно краще, — Алайхи примружив очі.

Брехун.

Тоді Лу Циньнянь продовжив:

— Лин Тан показувала мені твої ліки, але найголовніший інгредієнт у них не має жодної дії.

Алайхи різко розплющив очі, проте нічого не відповів.

Відчувши миттєву напругу, що змінилася рівним спокоєм у тілі чоловіка під його рукою, Лу Циньнянь продовжив:

— Вроджена прихильність знімає лише симптоми, але не хворобу, максимум — допомагає вгамувати біль. Я не лікар і не можу повноцінно оцінити твій стан.

Очі Алайхи потемніли, і він хрипко вимовив:

— Що ти хочеш цим сказати?

Лу Циньнянь мовчав кілька секунд. Він спілкувався з Алайхи вже цілий місяць; увесь цей час він керував роботами представників Клану Русалок з розширення їхньої оселі, а всіх колишніх зрадників він винищив до єдиного.

Він усе більше переконувався, що русалка перед ним зовсім не схожа на жорстокого тирана з оригінального сюжету.

Ніжність і турбота ельфа викликали справжню бурю в душі Алайхи. На мить його язик різко провезся по зубах, і хоча кінчик язика одразу ж запекло від болю, а кров краплинами проступила назовні, він проковтнув її, насильно придушуючи незрозумілий порив усередині.

— У твоєму теперішньому стані поїздка до Клану Эльфов на лікування — це єдине правильне рішення.

До самого відходу Лу Циньнянь так і не дочекався відповіді.

Він чудово розумів, що Алайхи не погодиться, а тому й не переймався тим, чи відреагують на його слова.

Наступного дня.

Лу Циньнянь одягнувся, піднявся, відчинив двері, збираючись вийти з кімнати, але наступної секунди наткнувся поглядом на підняту руку чорномантної русалки. Він трохи здивовано зупинився і запитав:

— У вас є якась справа до мене, Верховний Жрец?

Ян Ло опустив руку, якою збирався постукати у двері, і сказав:

— Старейшина эльфов щойно прибув на морське дно, і Його Величність наказав мені повідомити тобі про це.

Чого це Старейшина эльфов прибув на морське дно?

Згідно з сюжетом, до початку походу на їхню громаду залишалося ще кілька місяців.

Не гаючи часу, Лу Циньнянь швидким кроком рушив слідом за Ян Ло з палацу.

Згідно з спогадами Соэра, коханий Старейшини эльфов загинув від нещасного випадку в молоді роки, після чого той вирішив ніколи більше не одружуватися. Коли батьки Соэра вирушили в дорогу і досі не повернулися, турботу про маленького ельфа взяв на себе старійшина, виховавши його власними руками. Після того, як Лу Циньнянь зайняв це тіло, він став ставитися до старого чоловіка як до найріднішої людини.

За сюжетом, Клан Эльфов узагалі не повинен був брати участі в цьому поході, а єдиною аномалією стала смерть Соэра у підземеллі, де навіть його тіла не знайшли.

Хоча зараз ельфи опинилися в ув'язненні на морському дні, їм не загрожувала смерть, тому причину прибуття Старейшини эльфов Лу Циньнянь зрозуміти ніяк не міг.

Коли ж він нарешті побачив Старейшину эльфов, то помітив, що його добре і лагідне обличчя вже було пооране сіточкою дрібних зморшок, смарагдово-зелені очі здавалися затуманеними й нечіткими, а колись золоте волосся вже починало сивіти.

На серці у Лу Циньняня заскресли кішки, і він прискорив кроки:

— Дідусю, Лайэр!

Лайэр склав руки на грудях і мовчки кивнув.

— Мій хлопчику, як ти поживаєш останнім часом? — Старейшина эльфов дивився на нього поглядом, повним ніжності та суму, а помітивши коротку стрижку ельфа, сповнився глибокого почуття провини.

Лу Циньнянь обійняв старійшину, притулившись головою до його плеча, і приглушеним голосом промовив:

— У мене все добре. Чому ви раптом прийшли сюди?

Коли вони завершили обмін вітаннями, Лайэр озвучив мету візиту:

— Старійшина прийшов сюди, щоб побачитися з Алайхи.

— …… — Лу Циньнянь розімкнув руки, а його повіки нервово здригнулися: — Що сталося?

Старейшина эльфов поплескав його по плечах, хитро замотав головою і нічого не відповів.

Усередині кабінету русалка з довгим чорним хвилястим волоссям сивила з байдужим виразом обличчя. Його темні очі, мов гострі гачки, глибоко вп’ялися в Лу Циньняня, перш ніж знову спокійно перемкнутися на літнього чоловіка.

Старейшина эльфов повільно заговорив:

— Королю русалок, я прийшов сюди, щоб обміняти дещо на іншу річ.

Алайхи ненавидів старих людей, але погляд Лу Циньняня він зрештою не міг ігнорувати. За хвилину він піднявся з крісла, спустився сходами й підтримав Старейшину эльфов, який збирався вклонитися:

— Ян Ло, запроси старійшину присісти.

Тільки-но Старейшина эльфов зайняв місце, він запитав:

— Що саме старійшина хоче запропонувати в обмін?

Зіниці Старейшини эльфов злегка тремнули:

— Одну новину — в обмін на повернення Соэра додому.

Одного разу молодий ельф залишив морське дно і повернувся на сушу, після чого голосно вигукнув: Я, Ху Ханьсань, знову повернувся!

http://bllate.org/book/34500/4255501