Сестри Тича росли напрочуд мирими, і сам Тич у будні дні нерідко потай скаржився, чому ті батьки, що так передчасно покинули цей світ, народили його настільки потворним, тоді як обидві сестри одна одної кращі.
Однак у цей час саме краса могла стати для них первородним гріхом.
Пірати, які вибили двері, здавалося, мали чималий досвід у таких справах, і, зустрівши порожню кімнату, почали грубо переривати все догори дном.
Невдовзі схованку, де ховалися троє брата й сестер, було виявлено.
На обличчі того потворного пірата з'явилася хижа усмішка, і він легко підчепив довгим мечем кришку льоху.
— Ні з місця!
Короткоствольний кремнієвий мушкет дивився прямо в обличчя пірату, а в голосі Тича перемішалися страх і тремтіння.
— Тут уже все зайнято! Забирайся геть!
— сказав Тич, міцніше стискаючи зброю в руках.
Дві сестри за його спиною білими від напруги ручками міцно вчепилися в поділ його одягу.
Один мушкет, один короткий меч, захований за спиною. Це була зброя, яку він придбав за накопичені за пів року заощадження у торговому судні, що пропливало повз, і водночас єдине, що хоч трохи давало йому відчуття безпеки.
Тич не мав наміру рятувати всю село, та й у свої десять років він нічим не відрізнявся від звичайних дітей у селі. Зараз він хотів лише за допомогою зброї змусити пірата відступити й захистити себе та двох сестер за спиною.
Тільки й того!
— Гей-ха-ха... ха-ха-ха-ха...
Однак, здавалося, на такий розвиток подій пірат розраховував завчасно: він анітрохи не злякався раптової погрози Тича, натомість почав безсоромно оглядати своєю каламутною парою очей трьох переляканих малюків і не зміг стримати зловісного сміху.
— Чого ти смієшся?!
— силоміць придушивши внутрішню боягузливість, юнак відчув, як спалахнув гнів.
Тич уже до кінця витиснув гачок мушкета, і здавалося, що наступної ж миті куля прошиє лоб пірата.
— Гей-ха-ха-ха, таких малюків, як ти, я бачив чимало; ти й тримати рушницю нормально не вмієш, невже ти справді наважишся...
— Бах!
Не встиг пірат договорити, як Тич із силою натиснув на гачок. У тісному льоху темна кулька спрямувалася прямісінько в голову пірата, лишивши по собі лише спалах полум'я.
— Шух~
Куля розітнула повітря.
— Ох...
Кров потекла по щоці. Пірат зневіреним поглядом дивився на дуло рушниці в руках Тича, з якого все ще підіймався дим пороху.
У критичну мить виживання на волосині від смерті змусило бойові інстинкти пірата спрацювати підсвідомо й урятувати йому життя.
Але через зневагу до Тича на щоці все ж залишився негликілий поріз.
Пірат торкнувся рани на щоці, ніби оговтавшись від шоку. Він стрибнув униз до льоху, вихопив короткий меч, що висів на ремені через плече, холодно подивився на трійцю й кожне слово вимовляв окремо:
— Добре спрацьовано, а втім, усе марно! Ви самі шукаєте своєї загибелі!
Тич відступив на півкроку, кинув рушницю й обома руками міцно вхопив короткий меч, наставивши гостре лезо на пірата.
Тільки тепер кожний міг помітити, скільки відчаю додалося до його зосередженого виразу обличчя.
Короткоствольний мушкет уже вистрілив, і пірат явно не збирався давати йому шанс на перезаряджання — його головний козир було втрачено.
Не кажучи вже про те, що ухилення, яке цей пірат підсвідомо застосував, намагаючись уникнути кулі, якщо він не помилявся, було нічим іншим, як Хаки Наблюдения — тим самим унікальним видом двоколірного Хаки, яким обов'язково повинен володіти кожен сильній у світі Короля Пиратов!
Тич розумів: будь-який боєць, котрий опанував Хаки, хай навіть це звичайнісінький дрібний пірат із Новый Мир, усе одно стояв на зовсім іншому рівні, недосяжному для простих людей.
А з його власними аби-якими навичками фехтування, добутими шляхом власних спроб і помилок, він аж ніяк не міг стати суперником для цього пірата.
Невже доведеться ось так усе кинути?
— Братику!
— Брат!
http://bllate.org/book/27891/3380975
Готово:
